За 12 днів повномасштабного вторгнення країни-агресора РФ ми пережили багато різних емоцій: від повного відчаю до віри у найкраще. Настрої постійно змінюються, і це нормально у такій ситуації. Український письменник, журналіст, спікер конференції TEDx Марк Лівін розповів, що робити, коли опускаються руки.
"Якщо ви подумали, що все пропало – вам стало страшно. Але потім звитяга воїнів підштовхнула до думки: я ними пишаюся, і ви пережили гордість. Потім з’явилася інформація про сили стримування, і ви запанікували: ядерна війна. Але потім побачили, як росіяни б’ються за дельфіна в ІКЕА, і подумки прокричали: боже, яке к***ене", - говорить Лівін в рамках проекту "Розкажи мені".
"У голові все пов’язано: думка провокує стан, який посилює думку, яка посилює стан і так далі. Слизькі думки "Все пропало", "Ми не встоїмо", "Що зі мною буде" добре липнуть до втомленої свідомості. Ви маєте розуміти, що свідомості необхідно багато енергії, аби подолати стан відчаю", - додає він.
Як ви можете собі допомогти?
- Не сваріть себе, якщо раптом з’ясуєте, що сили закінчилися, а тіло відчуває токсичну втому. Токсичну, тому що: "Як я можу зараз відпочивати?".
- Треба відпочивати. Не вилежуватися на дивані перед телевізором з їжею. Але спати та їсти – треба. Під гарячим душем постояти, якщо є змога – треба. З рідними поговорити – треба. Це вітамінки. Які підсилюють свідомість. За стійку бойову психіку слизьким думкам зачепитися складніше. Але за ослаблену – запросто.
- Розділяйте себе та думку: не я пропав (-ла), а я ДУМАЮ, що я пропав (-ла). Коли ви розумієте, що ви думаєте, з цим вже можна працювати, змінюючи спосіб мислення.
- Сон. Якщо ви колись були у відчаї ввечері, але потім засинали, вранці ситуація вже не здавалася такою страшною.
Почитайте також, як не піддаватися паніці.
