Україна посідає останнє місце в Європі за кількістю тестів на 1 мільйон населення. Адже саме тестування, як запевняють епідеміологи, допомагає вчасно виявити та локалізувати вогнища поширення вірусу.
Чому під кінець другого року боротьби з епідемією Україна досі не змогла якісно налагодити тестування - розбирався "Апостроф".
Дефіцит кадрів
"У лабораторні центри завезли обладнання, але ж на ньому потрібно комусь працювати. Недостатньо фахівців. Будь-який лікар, який працює на ПЛР і відпрацював рік-півтора, йде в комерційні структури, які на аналогічних процесах мають гроші та можуть запропонувати фахівцю велику заробітну. плату", - пояснює "Апострофу" епідеміолог Олексій Галимський.
Дефіцит грошей та організації
"Будь-яка лабораторія має об'єктивні обмеження: логістика, контроль якості, організація роботи лабораторії. Все це потребує великої кількості грошей", - додає Галимський.
На стратегічному рівні проблема з тестуванням у тому, що стратегічного рівня просто немає.
"Тестувати можна з різними цілями. Наприклад, з метою клінічної діагностики. Але на це має бути запит. Сімейні лікарі мають бути зацікавлені спрямовувати людей на тестування, а ми цього не бачимо, - запевняє Олексій Галимський. – Або тестувати з метою виявлення контактних та джерел інфекції, щоб виявити носіїв вірусу, ізолювати їх та провести протиепідемічні заходи. Це тестування, очевидно, має замовляти епідеміолог, який провів розслідування, побував у вогнищі ковіда. Але систему, в якій мають бути епідеміологи, а це санепідемслужба – знищено".
От і виходить, що Україна опиняється у замкнутому колі.
"З одного боку, навіть тієї кількості тестів, яку ми робимо, вистачає, щоб побачити величезні цифри", - зазначає Борис Донський.
"З іншого боку, щоб не бачити величезних цифр, потрібно більше тестувати, адже вчасно виявлений випадок носія перериває ланцюжок заражень", - резюмував Донський.
Детальніше читайте у матеріалі “Апострофа”: Два роки бардаку: чому Україна не навела лад у тестуванні на COVID-19
