Із реформою медицини в Україні, як відомо, не все добре. Стосується це і питання реформування освітнього процесу у медиків. Так, під соусом реформування медичної освіти два міністерства - МОЗ та Міносвіти - розширюють число людей, котрі можуть отримати кваліфікацію "Лікар-лаборанті", за рахунок випускників без фахової лікарської освіти, яких можуть готувати, зокрема, немедичні навчальні заклади. До чого можуть призвести такі "нововведення" "Апострофу" розповіла голова Львівського регіонального осередку Всеукраїнської асоціацій клінічної хімії та лабораторної медицини Романа Блажівська.
У 2019 році Міносвіти затвердило освітній стандарт за новою спеціальністю 224 "Медичні технології діагностики та лікування" для другого (магістерського) рівня освіти (наказ № 884 від 25.06.2019 р.), згідно з яким за 5,5 років спеціалісти (які до цього випускалися бакалаврами з кваліфікацією "Лаборант"), раптом отримали змогу набувати кваліфікацію "Лікаря-лаборанта".
Фактично, це призведе до знецінення професії "Лікар", адже, для порівняння, абітурієнти, які набувають кваліфікацію "Лікар-лаборант" за спеціальністю 222 "Медицина" у медичних закладах вищої освіти (ЗВО) (і виключно в них), навчаються 6 років, 1 рік в інтернатурі та протягом 3 місяців - на циклах спеціалізації.
Сьогодні за новою спеціальністю 224 право готувати "Лікарів-лаборантів" отримали також і немедичні ЗВО, зокрема Інститут біології та медицини Національного університету ім. Т.Г. Шевченка та низка інших. Хоча зрозуміло, що рівень підготовки фахівців лабораторної медицини у непрофільних закладах не зможе відповідати рівню програм підготовки справжніх лікарів.
Лобісти таких змін до системи класифікації лікарських спеціальностей обґрунтовують такі "нововведення" тим, що назва "Лікар-лаборант", мовляв, дозволить залучити більше абітурієнтів на цю спеціальність. Але насправді причина в тому, що багато бажаючих вступити до медичних ЗВО на спеціальність 222 "Медицина" для отримання диплому "Лікар" не можуть набрати необхідну для цього кількість балів ЗНО. У свою чергу назва "Лікар-лаборант" та більш лояльні вимоги спонукатимуть абітурієнтів до вступу саме на цю спеціальність. Це, звичайно ж, вигідно непрофільним закладам (з маркетингової точки зору), які будуть позиціонувати себе як такі, що "готують лікарів".
Варто зауважити, що, згідно з Постановою КМУ № 762 від 7 липня 2021, код і найменування спеціальності 224 "Медичні технології діагностики та лікування" відповідають коду і найменуванню відповідної деталізованої галузі за Міжнародною стандартною класифікацією освіти 0914 "Medical diagnostic and treatment technology". Відповідно до Міжнародною стандартною класифікацією освіти ISCED-F 2013, ця галузь освіти розуміє під собою вивчення широкого спектру технологій, що використовуються для діагностики та лікування захворювань та вад.
Але кваліфікація і програма підготовки спеціалістів цієї галузі визначається як Medical laboratory technology. Згідно з документом Європейської асоціації професій в біомедичних науках (EPBS), назву "фахівців з медичних лабораторних технологій" було змінено на "біомедичних науковців". Таким чином, згідно з міжнародною класифікацією, спеціалісти з такою освітою не є лікарями.
Попри це лобісти "нововведень" наполягають, що випускники спеціальності 224 мають отримувати кваліфікацію саме "Лікар-лаборант".
Згідно із Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 78 "Охорона здоров'я"), випускники за спеціальністю 224 були прирівняні до спеціалістів з вищою немедичною освітою і в недалекому майбутньому в медичних лабораторіях планується ними замінити спеціалістів з вищою біологічною освітою, частка яких в лабораторіях насьогодні складає близько 70%.
Але лобісти цієї спеціальності пішли далі і вже тепер намагаються витіснити з професії також і справжніх лікарів. Лобісти забувають, що за званням "лікар" стоїть не тільки відповідний рівень освіти та кваліфікації, але і значно вищий рівень відповідальності за здоров’я і життя пацієнтів, на який спрямована освіта саме у медичних, але не в непрофільних навчальних закладах.
Очевидно, що цей неймовірний волюнтаризм незабаром призведе (і практично вже призвів) до знецінювання професії "Лікар-лаборант", який не тільки може працювати на високотехнологічному обладнанні, але і, що є найбільш важливим, вміє інтерпретувати результати дослідження щодо конкретного пацієнта з його хворобами та індивідуальними особливостями організму, а також надавати консультації лікарям-клініцистам щодо діагностики та лікування. Для цього слід мати глибинні знання патофізіології, фармакології, терапії, хірургії тощо; знати не тільки хімічну, технічну інтерференцію, але і фармакологічну. Про яку повагу до "Лікарів-лаборантів" з боку клініцистів можна буде говорити, якщо розмова відбуватиметься на різних рівнях медичних знань?
Хіба можна ставити на один фаховий рівень знання та практичний досвід, здобутий протягом шести років навчання в медичному закладі вищої освіти та інтернатурі, і знання та практичний досвід, здобутий після навчання в медичному коледжі і непрофільному ЗВО?!
Зазначу, що перший випуск за спеціальністю 224 має відбутися цієї зими. Відтак найближчим часом українців будуть діагностувати та лікувати не лікарі з відповідним рівнем кваліфікації і відповідальності, а випускники немедичних ЗВО. Чи потрібна Україні та українцям така реформа - питання, напевно, риторичне.
