Які дослідження коронавірусу проводяться в Україні та чого вдалося досягли? Які успіхи з розробкою української вакцини від ковіду? Що працює краще проти вірусу — пігулка чи вакцина, та що допоможе подолати пандемію — на ці та інші питання в ефірі Апостроф Science на Апостроф TV розповів кандидат медичних наук, співробітник відділу загальної та молекулярної патофізіології інституту фізіології ім. О. О. Богомольця ДЕНИС ПАШЕВІН.
— Які відкриття зробили українські вчені досліджуючи коронавірус?
— Тут треба розмежувати поняття коронавірус і хворобу COVID-19. Різниця в тому, що з вірусом у нашій країні працювати практично немає де. Вірус вважається небезпечним продуктом, а в нас немає достатнього рівня захисту лабораторій. Тому саме досліджувати коронавірус ми не можемо. А от хворобою COVID-19 ми займаємось практично з її початку.
— А як це відбувається і хто цим займається?
— Коли почалася пандемія, ми взяли проби крові хворих на коронавірус та досліджували на предмет активації таких клітин, як нейтрофільні гранулоцити. Це те, що називається "біла кров". Й ось дві з трьох клітин цієї "білої крові" складають саме нейтрофільні гранулоцити.
Нейтрофільні гранулоцити беруть участь у захисних реакціях організму людини при бактеріальних хворобах, але при ковіді відбувається збій імунної відповіді й нейтрофіли починають відповідати на віруси, як на бактерії. Вони не вбивають віруси, бо їхня функція полягає не в цьому, а вбивають свої власні клітини.
— А чому вони так бачать? Це вірус такий хитрий став?
— Це особливість цього вірусу.
— Тобто виходить так, що організм ідентифікує коронавірус як бактерію та починає сам себе "жерти", бо шукає саме бактерію? Через це велика кількість летальних випадків?
— Власне так і є.
— Вчені з Інституту молекулярної біології й генетики досліджували, як запобігти гострому ураженню легень у хворих на коронавірус. Що виявили?
— Вони синтезують нові речовини, які можуть вимкнути цей нейтрофіл.
— Як скоро можна буде виготовити препарати за результатами ваших досліджень?
— Наука на сьогодні вийшла з тієї романтичної ери, коли у XIX чи XX столітті новий препарат починали масово застосовувати лише на основі того, що винахідник не вмер через його прийом.
Зараз такого не можна зробити, оскільки медицина потребує більше доказів, випробувань на тваринах та десятках тисяч добровольців. Це багатоступеневий шлях від відкриття речовини до походу в аптеку й купівлі пігулки.
Процес розробки та впровадження в масове застосування вакцини від коронавірусу був досить коротким. Та справа в тому, що весь процес стояв на плечах гігантів. Тобто ці вакцини розроблялися дуже давно від інших хвороб, але методика принципово не відрізняється — вакцина від грипу та вакцина від коронавірусу, скажімо.
— Плюс сам SARS існував у різних формах і раніше.
— Так, коронавіруси це досить посилена група вірусів і немає ніякої проблеми щоби зробити вакцину, і технічно вона вже була зроблена. А в нас, на жаль, уже втратили цю методику досить давно. Ми працювали ще за рахунок надбань СРСР.
— Львівські вчені отримали грант на 10 млн гривень для створення вакцини від коронавірусу. Зараз препарат тестується на мишах у Польщі. Невже в нас недостатньо засобів і методів, щоб у польових умовах робити це в нашій країні?
Український препарат тестується на мишах у Польщі
— Я не можу сказати точно, чому вакцина тестується в Польщі. Я вважаю, що в нас є можливості, щоби це зробити. Та в мене виникає питання щодо доцільності створення української вакцини, коли ринок уже перенасичений іноземними розробками.
— Можливо, для розвитку науки?
— Ось це дійсно перспектива, якщо ми будемо напрацьовувати втрачену методику розробки вакцин.
— Чи важко українським науковцям ліцензувати свою вакцину? Не тільки проти коронавірусу.
— Дуже важко.
— Чому? У нас корупційна країна чи світова фарма не пускає до себе маленьких гравців?
— Друге. Це величезні кошти, ще до SARS-CoV–2 ми займалися розробкою й дослідженням препарату Корвітин, який зараз використовується при інфаркті міокарда та при інших патологіях. Не зважаючи на багаторічні досліди, у світі все одно не підтвердили його дію. Його не включають у протоколи, тому що це мільярди доларів. Я не перебільшую. Із вакциною та сама ситуація.
— Що потрібно для того, щоб українські дослідники могли ліцензувати свої препарати, вакцини та інші лікарські засоби?
— Гроші. На сьогодні, що нам дозволило займатися розробкою майбутнього препарату, — це Національний фонд досліджень. Він нещодавно був відкритий і ми виграли в сумісництві з Інститутом молекулярної біології та генетики грант на це дослідження. Якщо б не було цього гранту — ми б не отримали реактивів, устаткування й це залишилося б просто ідеєю.
— На світовому ринку існує вже декілька типів вакцин, у чому їх принципова різниця?
— В основному це два різновиди — векторна або РНК-вакцина. У першому випадку антиген доставляється безпосередньо в клітину, яка його розпізнає і виробляє антитіла. А друга вакцина доставляє РНК у клітину — це просто інформація, з якої зчитується той самий білок. Тобто принципової різниці немає.
— Дві компанії — Pfizer та Merck — випустили таблетки від коронавірусу, які приблизно вдвічі знижують ризик госпіталізації та смерті внаслідок хвороби. Ви вірите в чарівну пігулку, яка врятує нас від ковіду, чи вакцинація все ж більш пріоритетна?
— Тільки вакцинація. Це те, що повинна робити кожна свідома людина. Незважаючи на високий відсоток ефективності пігулок, їх дають тільки групам ризику. Тому що дуже легко людству зійти з правильного шляху — показати, ось є пігулка — і ніхто не буде тоді вакцинуватися. Нащо, якщо можна піти в аптеку та купити пігулку.
— Що ви думаєте про походження вірусу? Чи можна розкласти вірус на складові і сказати, чи виведений він штучно?
— Так, можна. Це було зроблено, і дослідження показали, що вірус природній. Тобто втручання там не виявлено. Загалом, досвід вивчення вірусних інфекцій також говорить про природне походження. Той самий вірус Ебола так само з дикої природи потрапив до людини, і тут, я вважаю, так само відбулося.
— А за якими параметрами видно чи вірус штучного походження, чи є результатом еволюційного процесу?
— Стохастичність геному. Якби це був штучний вірус, там би не було неінформативної послідовності, скажімо так. Тобто в живого вірусу багато "непотрібної" інформації.
— Вірус — це живий організм, чи він схожий на роботизовану техніку, яка вміє множитись?
— Визначення вірусу звучить так — неклітинна форма життя. Тобто це живий організм, але він не може існувати поза клітиною й розмножуватись поза клітиною, він позбавлений цієї можливості.
