Природне чи лабораторне походження коронавірусу? Між цими двома версіями коливаються в американському розвідувальному співтоваристві. Уже близько трьох місяців співробітники розвідки вивчають походження COVID-19 і готують секретний звіт, який нині перебуває на стадії попереднього розгляду. Експерти-розслідувачі схильні до двох теорій: вірус виник із китайської лабораторії в Ухані, або вірус виник природним чином, перейшовши до людей від тварин. Звідки насправді з’явився коронавірус, що впливає на мутацію ковіду, в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів український патофізіолог, генетик, завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України ВІКТОР ДОСЕНКО.
— Я розумію, що ми не можемо залізти в секретні матеріали розвідки США. Тим не менш, чи можемо ми, користуючись науковими даними, відслідкувати штучність чи не штучність походження коронавірусу?
— Науковці закрили це питання, і це сталося ще в лютому цього року, коли було просеквеновано, тобто визначено послідовність усіх літер у геномі цього вірусу. І ця послідовність була порівняна з усіма попередніми вірусами — його родичами — і вийшло, що він такий же. Він має проксимальне походження, тобто він мав своїх прародичів: матусю, татуся, бабусю. Він не виникав на рівному місці, це не якийсь гуманоїд, якого створили вчені в лабораторії.
— Тобто ви схиляєтеся до другої версії? Вірус виник природним чином, перейшовши до людей від тварин.
— Версія про штучне походження є найбільш небезпечною. Її підхоплює конспіративне мислення сучасної — і не тільки сучасної — людини. Завжди хочеться думати, що хтось розумний і дуже підступний, злий і небезпечний створив для нас цю жахливу ситуацію. І це дозволяє нам перекласти відповідальність із себе на когось більш розумного, жорстокого. Тому перша версія була відкинута давно. Зараз не дивує, що до неї все одно повертаються.
Ще одна версія — це витік із лабораторії. Зовсім інша історія. Витік природного вірусу, який виник природним шляхом, може бути з лабораторії. Там його досліджували, з ним працювали, заражали певні клітинні лінії, дивилися на певні особливості цього нового вірусу. І потім унаслідок якоїсь недбалості чи помилки співробітників лабораторії, але, можливо, з якогось злого умислу, вірус потрапив у суспільство. Це власне й питання до розвідки. Тобто його не створювали, його досліджували в лабораторії, але відбувся витік.
— А ми можемо, дивлячись на структуру коронавірусу й те, як він змінюється, визначити, як він буде мутувати?
— Основне при мутуванні вірусу — це наші ендогенні системи, наші ферменти — людські чи кажанів. У наших клітинах є елементи редагування РНК. От як текст редагує редактор, коректор, так само є наші ферменти, які редагують будь-які РНК. А це РНК-вірус, тому він може бути відредагований. Він редагується постійно в організмі кожної хворої людини й зараз, і в Україні, і в США, і в Росії. Саме це є основним джерелом нових варіантів вірусу. Можна говорити про якусь адаптацію, але потрібно це підтвердити фактом.
Будь-яка адаптаційна зміна, якщо вона має претензію на стійку зміну, має закріпитися в геномі. А ось факти закріплення якихось адаптаційних змін у цьому вірусі відсутні. Тому тут не потрібно звинувачувати додатково китайських науковців. Вони якісно виконували свою вірусологічну роботу. Далі стався витік. Це цілком можливо, але довести це практично нереально за умов тоталітарного Китаю. У цьому плані це розслідування набуває вже геополітичного, а не наукового, не медичного, не епідеміологічного, а саме геополітичного характеру.
— CNN повідомляє, що розвідка США отримала доступ до бази даних зразків вірусів, які вивчали в Уханьскому інституті вірусології, і зараз аналізують отриману інформацію. Ми живемо у світі, де можна хакнути все, чи можна якось внести корективу в цю базу даних та чи потрібно це робити?
— База даних — це просто зберігання інформації, зокрема, про послідовність усіх нуклеотидів в усіх вірусах: у SARS CoV–1 — ми про нього не забуваємо, про MERS та про інші віруси, які в таких потужних лабораторіях, як уханьська, є. У будь-якому разі, це спільна робота науковців з усього світу. Але, розумієте, Китай як би апріорі винний саме у своїй комуністичній закритій системі. Є в Китаї свобода слова? Немає. Є альтернативні джерела преси, альтернативні канали? Немає. Може Китай викликати якийсь скандал? Таких випадків немає. Усе під контролем відповідних служб. Тобто така закритість завжди викликає підозри в демократичному світі, де все залишається відкритим. І таке суспільство, яке, так сталося, є першоджерелом вірусу, стає винним. Це буде використано.
— Втеча вірусу з лабораторії — це не історія зі світу фантастики. Таке раніше вже траплялося у світі. І все оберталося спалахом зараження й багатотисячними смертями серед простих громадян. Це SARS-CoV, H1N1 — іспанка, віспа. Якщо це витоки, то це людська недбалість, а не конспірологія.
— Можливо, був злам якоїсь системи вентиляції. Це дуже складне й дороге обладнання. Усе це могло статися, може статися ще. Але це абсолютно не є приводом припиняти вірусологічні, молекулярно-генетичні, епідеміологічні та інші дослідження. Навпаки, я робив би дуже позитивні висновки з кооперації людства, наукової спільноти в подоланні цієї пандемії. Це унікальні випадки. У таких темпах не розшифровували, не вивчали жоден інфекційний агент у світі.
— Тобто це може бути й елементом науково-технічного прогресу в медицині?
— Безумовно. Проштовхнулися цілі галузі. Ще 10–20 років тому можна було випускати ДНК та РНК-вакцини. Але якось відкладали це на потім. А тут уже було потрібно. І в які терміни була створена ця вакцина? Це швидко. І яка унікальна ефективність у більшості вакцин, які були розроблені різними корпораціями в різних країнах. Це колосальні успіхи. Кожна розвинена й цивілізована країна одразу підтримала ці дослідження, одразу надала фахівцям необхідні інструменти, нове обладнання, нові фінанси для реактивів. Це колосальний стрибок. На жаль, так рухається людство: доки не запалає, доки півень кудись не клюне, нічого не відбувається. Чи відбувається повільно. А біда примушує, і ця біда продемонструвала колосальні можливості сучасної науки. І це було тріумфом, і цей тріумф наукової думки й пізнання триває.
— Але ж якщо Китай визнає, що був витік вірусу, або це доведуть, йому доведеться якісь компенсації платити? Буде інше питання про безпеку цих лабораторій.
— Все одно в цих лабораторіях працюють люди. А люди помиляються, вони знаходяться в різному психологічному стані.
— Людський чинник.
— Звичайно. Хто ж там буде працювати? Щось роботизовано, але все одно щось має робити людина, і контакт є з людиною. Не обов’язково ж було виносити пробірку чи чашку з культурою. Достатньо було десь вдихнути тієї чи іншої культури під час її пересіву, і все. Уже маєш власний інкубатор і несеш цей вірус.
— У нас є шанси на те, що людство напрацює колективний імунітет до коронавірусу, чи ми тепер маємо собі відкласти в голові, що будемо проводити вакцинацію щороку?
— А вакцинація й буде підтримувати цей колективний імунітет.
— Вже без неї ніяк?
— Ніколи не було так, щоби колективний імунітет не формувався. Усі попередні випадки різних інфекцій сформували колективний імунітет. Але цей імунітет, наприклад, до грипу, достатньо легко оминається новими варіантами вірусу грипу, теж респіраторного вірусу. Й актуальність грипу нікуди не зникла. Це постійна боротьба нашого великого організму з нашою дуже потужною і гнучкою імунною системою й мікроорганізму, який теж хоче жити.
Ми всі разом за допомогою науковців маємо сформувати колективний імунітет. Чи потрібно його буде підтримувати щороку, чи цей імунітет формується на все життя, ми побачимо. Зараз ми маємо відлік від грудня 2019 року. Перші щеплення були зроблені в травні 2020 року для перевірки в цих експериментальних групах. Тобто рік і три місяці з травня ми можемо говорити про стійкість імунітету. Ніхто з цих людей важко точно не захворів, але й не забув імунну інформацію. Кількість повторних захворювань на дуже низькому рівні. Хто захворів один раз, вдруге, як правило, не хворіє. Це все дає нам надію на те, що наша імунна система подолає цю проблему, навчиться й буде з ним розбиратися швидко й ефективно.
— Є такий термін "Gain-of-function" — прирощення сили, доопрацювання існуючих вірусів до більш смертоносних форм. Чи нормально, що таке роблять вчені? Чи могло це статися з цим вірусом під час досліджень?
— Та ні. Для чого? Щоби що?
— А ви думаєте, Китай не створює якусь біологічну зброю?
— Китай — закрита країна. Ми не можемо це виключати, тому що запорука такої стабільності — це відкритість, у тому числі, наукового світу. Це колаборація між різними науковцями, обмін, щоби різні вчені працювали в різних лабораторіях, де вони захотіли, де домовилися з колегами. Це найбільш ефективний запобіжник майбутніх катастроф. Але це передусім екологічна проблема. Я це давно зрозумів і неодноразово казав, що господарська діяльність людини є основним фактором виникнення нових вірусів. І вони будуть виникати ще. Не від лабораторій, не від учених, а від нашого бажання спожити якомога більше за свого короткого життя.
— Тобто це еволюційні процеси? Коли ти завдаєш шкоди природі, то природа вмикає цей механізм природного відбору?
— Так, це чисто екологічна проблема. Ми когось знищуємо, когось витискаємо, когось розмножуємо штучно у величезній кількості, змінюємо ландшафти, екосистеми й отримуємо — і будемо отримувати ще й ще — виклики і проблеми в нашому цивілізованому суспільстві.
